1

в борозны хмар
віêтіор орэ твар нэба
і гудэ в коронах хвôј віковых
ты у высь уздымісь
хај зајграе на рэбрах
хај завые в ушах
в головіê зашуміт
шугоні головніою
над старымі лугамі
што пјатнамі трав
пожовклых манят
коб од іскор твојіх
взніêтілось полымјэ
што осмаліт огніом
заворожаны сад
дэ спувродічы бродят
у тумані обману
што закрыв јім крыніцю добра
дэ од шопоту віêдьм
у јôј высохла памэть
і правда вмэрла
зачэрпнуті б у прыгоршні
збутвіêлы јіê порох
і подоптаны продкув спомін
з јім на крылах молітв
взнэстісе над мором
нэрозлічаных крывд
взглянуті
в бэздну багровојі тэмры
што бэзлітосных родіт вэжіл
дэ бэстіјі дэмона
Цанава і Бэрман
крэслят тліêючы круг
жаром чорных каділ
дэ в чашу зла
чырвона стікае роса
дэ хлешчут выплескі мук
тых
      што
            з жывотвôрных
                  народу
                        крыніць
проніклі з бэздоння покут
остатнім вздохом любві
у высь
дэ ангел спішэ імјона јіх
там памэті порох збутвіêлы розсып
у блакіт
хај набрыяе звоном молітв
хај дожджом святојі росы
обмые
оболіêлы
      твар
           Зэмліê

2

я на морэ гліджу
як колышэтсе човнамі хвал/ як танцюе букетамі грыв
як любовным рытмом дудніт
як стогнэ
як дыбітсе в высь
як рвэтсе на грэбэні скал
як брызґамі хлешчэ зэмлю,
коб одбівшысь
взмахом піêнлівых крыл
всплывсті на нэбосхіл

там Міêсэця влюбляны твар
в обручах сэрэбрыстых волôс
студіт в хвалях жар слôв
пронікаюшчых в нутр
в мора бэздну глубін
дэ розбуханым рытмом кіпіт
дэ рысуе просторамі снôв
цытадэлю грыхôв
для Ліліт

я гліджу на сэрэбрану прадь
з јіê молітву любві
таемнымі нітямі здрад
тчэ спрадвіêку Ліліт
што
      снуе
            кажды
                  похоті
                        міг
коб грêшнымі вздохамі пар
дэмонічны
      обмыті
           Міêсэця
                  твар

3

я пронікну
в сад зачарованых снôв
загліджусь
в обручê магічных кругôв
дэ в жорнах тугіх
мэлютсе ліосы
дэ скованы жахом
в молітвах просіш
дэ жаждэш спогады
дэ жаліом маніш
дэ стогнэш
дэ котішсе вніз
дэ падаеш духом
дэ ніцьма лежыш
дэ літосьці ждэш
дэ купчыш вранјом
дэ совэсть тратіш
дэ згораеш встыдом
дэ плачэш во снах
дрыжыш на яві
я прыду
я стôль забэру
я руку подам
нэ оставлю
одного тэбэ сам на сам
мы разом
вырвэмсе з кудэлю мглы
мы над Зэмлю взлітім
з вышынь
      обачыш
            сьвіêт
                  свôј
                        малы