Svoja.org » Hromada » Maksymiuk Jan » Pudlaśki Panteon?
Pudlaśki Panteon?
Natisnuti, kob pobôlšyti...
Jan Maksimjuk
2 hrudnia 2012

A čom nam ne poprobuvati złožyti spis vybitnych ludi, kotory vrodilisie na Pudlašy, zvezali svoje žycie z Pudlašom abo šče jakimś inšym sposobom zasłužyli na toje, kob pudlašuki pro jich pomnili?

Okazija dla takoho spisu je ne aby-jakaja. U nastupnum roci, 2013, jakraz prypadaje 500-liêtije Pudlaśkoho vojevôdstva. U 1513 roci korol Pôlščy (1507-1548) i Veliki kniaź litovśki (1506-1548) Zygmunt (Žygimont) I Stary stvoryv Pudlaśkie vojevôdstvo v Velikum Kniastvi Litovśkum. Historyčnym jadrom Pudlaša byli zemli: biêlśka, dorohičynśka, melnićka, kobrynśka, berestiêjśka, kamenećka. Stolicieju vojevôdstva stav Dorohičyn nad Buhom. U 1569 roci, posli Lublinśkoji uniji, Pudlaśkie vojevôdstvo odyjšło do Korony, a kobrynśka, berestiêjśka i kamenećka zemli byli dołučany do novoho, Berestiêjśkoho vojevôdstva.

Hranici Pudlaśkoho vojevôdstva minialisie, jak od povnočy, tak i od pôvdnia, potum pryjšła Rosija i vojevôdstvo propało, kob odroditisie v tak zvanuj II Rečpospolituj, a potum šče raz v PRL-i i III Rečpospolituj. Ale odčuvanie čohoś spôlnoho dla pudlašanuv (pudlašôv, pudlašukôv) zostavałosie protiahom ciêłoji siêtoji 500-liêtnioji historyji. Na Pudlašy kryžovalisie kulturno-movny pôlśko-ruśki (potum biłoruśki i ukrajinśki) vpłyvy, dovhi čas ode vyrazny byv tože vpłyv žydôvśkoji religijno-kulturnoji tradyciji. Tak što, na moju dumku, kažny bôls-menš objektyvny „pudlaśki Panteon” bude vklučati peredstavnikuv jak minimum štyroch etnosuv (pôlśkoho, biłoruśkoho, ukrajinśkoho, žydôvśkoho).

Ja maju kilka proponovuv, kob začati siêtu zabavu zo składaniom spisu vybitnych osobistostiuv, zvjazanych jakimś sposobom z Pudlašom. Jak dumaju, spis varto začati od peršych pudlaśkich vojevoduv, prynajmi tych, kotory byli vojevodami Pudlaša v VKL, do Lublinśkoji uniji. A potum uže podług osobistoho vyboru i upodobania. Koli v vas je svojiê kandydaty do „pudlaśkoho Panteonu”, davajte pokidajte svojiê proponovy jak komentarê pud siêtym tekstom abo jak vpisy na našum Forumi.

Ja proponuju:

Ivan (Semjonovič) Sapiêha (1450-1517) — pudlaśki vojevoda v 1513-1517.

Ivan (Bohdanovič) Sapiêha (1485-1546) — pudlaśki vojevoda v 1529-1541.

Paveł Sapiêha (1490-1579) — pudlaśki vojevoda v 1555-1558.

Vasil Tyškievič (1492-1571) — pudlaśki vojevoda v 1558-1569.

Tadeuš Kostiuško (1746-1817) — zmahar za svobodu Pôlščy i ZŠA. Urodivsie v folvarku Merečôvščyna na Poliêsi, joho simja miêła rodovy majontok v Siechnovičach, jakije naležali do historyčnoji Kamenećkoji zemliê Pudlaša.

Michał Bobrôvśki (1784-1848) — unijaćki i (od 1838) pravosłavny duchovnik, profesor Vilenśkoho Universytetu. Odkryv tzv. Supraśki Kodeks (najstaršy i najbôlš istotny rukopisny pomnik cerkovnosłovjanśkoji piśmennosti). Urodivsie v Vôlci (diś Vurlanśka gmina Bilśkovoho poviêtu), umer u Šerešovi (diś horodśki posiôłok v Pružanśkum rajoni Berestiêjśkoji obłasti). Biłoruśkoju movoju ličyv našu pudlaśku movu, na kotoruj my pišemo na Svoja.org!

Ihnat Daniłovič (1787-1843) — odin z najvelikšych historykuv i znavciôv Velikoho Kniastva Litovśkoho, dosliêdčyk liêtopisnych i pravnych pomnikuv VKL (pudhotoviv perše naukove vydanie Statutu VKL 1529). Profesor Vilenśkoho Universytetu. Razom z Michałom Bobrôvśkim u 1822 roci v Supraśkum monastyrovi odkryv tak zvany Litovśki liêtopis 1446. Urodivsie v Hrynievičach koło Biêlśka, umer u Čechiji.

Mikoła Jančuk (1859-1921) — pudlaśki etnograf, folkloryst i piśmennik. Peršy čôłoviêk, kotory stav sviêdomo pisati po-pudlaśki, kob zachovati našu pudlaśku movu od smerti. Urodivsie v Kornici na puvdennum Pudlašy (diś Stara Kornica v Łosićkum poviêti Mazoviećkoho vojevôdstva), umer u Moskviê. Bôlš pro joho...

Usievołod Ihnatovśki (1881-1931) — biłoruśki historyk, hromadśko-polityčny dijač. Peršy prezydent Biłoruśkoho Instytutu Kultury i Biłoruśkoji Akademiji Nauk. Urodivsie v Tokarach (vjoska v gmini Melnik na pôlśko-biłoruśkuj hranici), zastrêlivsie (abo joho zastrêlili) u Minśku.

Josif Langbard (1882-1951) — soviêćki biłoruśki architekt. Podług joho projektuv byli zbudovany, sered inšoho, Dom Uradu, Teatr Opery i Baletu i Dôm Čyrvonoji Armiji v Minśku. Urodivsie v žydôvśkuj simjiê v Biêlśku na Pudlašy, umer u Leningradi.

* * *

Propozycija od Aleksandra:

Usievołod Jakimjuk (1902-1991) – konstruktor samolotuv. Urodivsie v Kožyni v simjiê pravosłavnoho batiuški, učyvsie v Vilni, a potum na Sorboni. U mižyvojenny čas byv konstruktorom pôlśkoho pasažyrśkoho samolota „Wicher” i myslivśkoho „Jastrząb”. Posli vujny praciovav u Franciji jak odin z architektuv zvyšzvukovoho pasažyrśkoho samolota „Concorde”. Umer u Paryžy. Artykuł pro joho v pôlśkuj Wikipedii...

Kod siêtoji storônki » Nečytelny, pominiati na inšy...
Nečytelny, pominiati na inšy...Siêty kod treba perepisati v odpoviêdniu rubryku formulara, koli schočete vysłati komentar abo e-mail. Zarejestrovanym (i zalogovanym) korystalnikam ne treba vvoditi nijakich koduv (zarejestrovatisie na Svoja.org).
Komentarê (13) » Konverter » Pudlaśka klavijatura
Natisnuti, kob pokazati formular...Natisnuti, kob schovati formular... Napisati komentar
  • Usiê pola, kotory treba zapovniti, zaznačany *.
  • Anonimny komentarê publikujutsie posla akceptaciji administratora storônki.
  • Komentarê zarejestrovanych korystalnikuv ne vymahajut akceptaciji. Zarejestrovany korystalniki majut taksamo para dodatkovych fajnych funkcijuv.
  • » Praviła siêtoho sajtu

* Kod storônki:
 
Ладзімер Лазарчык
Comment
цікавая асоба
Komentar #13: 17-12-2012, 18:04:24
Іван Саланевіч (1891 - 1953) - публіцыст, мысьляр, гістарычны пісьменьнік і грамадзкі дзяяч, віцэ-чэмпіён па гірах, футбаліст, баксёр, заснавальнік спартовых таварыстваў “Сокал” у Віцебску і Горадні. Браў удзел у Белым руху і антысавецкім падпольлі. Уцёк з канцлягеру (гэта было сусьветнай сэнсацыяй), жыў у эміграцыі ў Фінляндыі, Баўгарыі, Нямеччыне, Аргентыне і Ўругваі. Выдаваў газэту «Голос России» ў Баўгарыі і «Наша страна» ў Аргентыне. Арганізаваў «народна-манархічны» рух, прапагандаваў ідэю самабытнай расейскай самадзяржаўніцкай манархіі, крытыкуючы ня толькі сацыялізм, але ўвогуле любыя спробы парадкаваньня дзяржаўнага ладу Расеі шляхам запазычаньня іншых ідэалёгіяў.

Аўтар шматлікіх кніг пра спорт і нялюдзкую савецкую сыстэму, у тым ліку знакамітае кнігі "Расея ў канцлягеры"(1936). Так піша пра яе ў прамове Аляксандар Грыцанаў: "Эта книга предвосхитила «Архипелаг ГУЛАГ» Александра Солженицына. Но будучи написанной на добрые 30 лет раньше, она превосходит ставшую всемирно известной эпопею во всем: в точности, в предвидении, в глубине анализа.[...] Вполне справедливо рецензент журнала "New York Journal" отметил, что советский ад показан Солоневичем "с силой Льва Толстого или Виктора Гюго"(Менск, 2010).

Хоць сам ён быў прыхільнікам "западноруссизма", пра сябе пісаў: "Я стопроцентный белорус..." Ён любіў называць сябе беларускім мужыком, хоць ягоны бацька, Лук’ян Саланевіч, быў журналістам, краязнаўцам і выдаўцом (паводле Уладзімера Арлова). Нарадзіўся ў беларускай сям'і ў мястэчку Цехановец, цяпер Падляскае в. Польшчы (паводле Анатоля Тараса, большасьць аўтараў памылкова называюць вёску Руднікі, што на Пружаншчыне), памёр у Монтэвідэа, Уругвай.
Perša « Poperednia « Komentarê od 13 do 13 iz 13 » Nastupna » Ostatnia